Теорія живлення
Позакореневі (листкові) підживлення протягом багатьох років успішно використовуються в рослинництві особливо в інтенсивних технологіях вирощування. Це обумовлено тим що при листковому внесенні забезпечується максимально ефективне використання поживних речовин у порівнянні з грунтовим внесенням. Особливо ефективним є листкове (позакореневе) внесення мікроелементів. На ефективність застосування мікроелементів значно впливає форма у якій вони знаходяться. Найбільш ефективною є хелатна форма, тобто органічна форма, у якій мікроелемент знаходиться у зв’язку з хелатуючим агентом. За різними даними ефективність хелатів при позакореневму живленні у 5-10 разів вища порівняно з сольовими формами.
Незважаючи на незначну потребу рослин у мікроелементах (Fe, Mn, Zn, Cu, B, Mo, Co, Ni та ін.), вони відіграють не меншу суттєву роль у формуванні врожаю, ніж макроелементи (N, P, K, S, Mg, Ca). Нестача будь-якого елемента може бути лімітуючим фактором. Відомо, що коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту є невисоким. Так, для азотних та калійних добрив він складає від 30 до 60 %, для фосфорних на різних грунтах від 8 до 30%. Для мікроелементів цей коефіцієнт складає менше ніж 1% від рухомих форм у ґрунті. Ці факти дозволяють зробити певні висновки щодо ефективної організації листкового підживлення рослин.

(4 оценок, среднее: 4.00 из 5)