Рідкі добрива (рідкі комплексні добрива РКД) є досить популярними в світі: в США на частку рідкого аміаку доводиться до 52% всіх азотних добрив, 22% комплексних використовуються в рідкому вигляді. Друге місце в світі за рівнем споживання рідких добрив займає Канада. В Європі рідкі добрива менш популярні, причиною чого є значно менший розмір полів і господарств, а також слабкий розвиток інфраструктури для їх зберігання і внесення.

В Україні протягом останніх п’яти років спостерігається різке збільшення інтересу українських аграріїв до рідких фосфоровмісних добрив, які сьогодні вже міцно увійшли в технологію вирощування культур як в ряді агрохолдингів, так і серед середніх і малих фермерських господарств, які бажають використовувати сучасні ефективні технологічні рішення з живлення рослин.

Види рідких добрив

До рідких добрив відносять водний і безводний аміак, КАС і рідкі комплексні добрива. Водний і безводний аміак, КАС є джерелами азоту і використовуються для заповнення нестачі азоту в ґрунті в допосівний період і в критичні періоди вегетації рослин, а рідкі комплексні добрива містять в своєму складі кілька компонентів, але в більшій кількості фосфор, і переважно використовуються як припосівне добриво, для забезпечення фосфором молодих проростків.

Серед рідких комплексних добрив виділяють два основних види — суспензії і розчини. У розчинах речовини повністю розчинені у воді, тоді як в суспензії розчинені частково, і деякі компоненти, зокрема калій, суспендовані в воді.

Рідкі фосфоровмісні добрива виробляють в двох основних формах: на основі ортофосфату амонію і поліфосфатів амонію. Різниця між різними РКД полягає в марці фосфорної кислоти, використовуваної в процесі виробництва.

При виробництві РКД на основі ортофосфорної кислоти сумарний вміст основних елементів живлення рідко перевищує 30%, так як в більш концентрованих розчинах при низьких температурах відбувається кристалізація солей і випадання їх в осад. З економічної точки зору така концентрація є низькою. При виробництві на основі поліфосфорної кислоти можливо досягти більш високої концентрації елементів живлення.

Введення до складу РКД калійного компонента є основним «лімітуючим фактором», оскільки хлорид калію має низьку розчинність і при його введенні до складу значно знижується вміст всіх елементів живлення. РКД як правило мають низький вміст калію (складно домогтися вмісту вище 11% К2О, часто зустрічається концентрація 9% — найбільш доцільна для виробництва). Тому калійні добрива рекомендується вносити окремо.

Способи, строки внесення РКД

Вносити РКД можна суцільним розподілом по поверхні ґрунту перед оранкою і культивацієї, локально при посіві, під час кореневого і позакореневого підживлення сільськогосподарських культур. Також перспективним є внесення РКД в системі фертигації. РКД можуть бути використані для капсулювання і дражування насіння, їх передпосівної обробки. Ефективним є внесення РКД інжекторами.

Позакореневе підживлення РКД актуальне в умовах пізньої і холодної весни, коли поглинання рослинами фосфору з ґрунту ускладнено. При цьому, до удобрення можуть бути за необхідністю додані мікроелементи, регулятори росту, пестициди або мікробні препарати. На озимих зернових позакореневе підживлення РКД рекомендуються в фазу кущіння до виходу в трубку, особливо якщо з осені фосфору було внесено мало.

Підживлення у вигляді розчинів легко засвоюються і через кореневу систему, і через листкові поверхні. На стадіях посіву і початкового формування рослини рідкі добрива вносяться під корінь, з моменту появи листя і до збору врожаю раціонально робити обприскування. Змінюючи рідкі препарати за складом, можна управляти розвитком рослини, швидко справлятися з хворобами, наслідками заморозків або посухи. Ефективність у всіх ситуаціях пояснюється хелатною формою поживних елементів.

Весняне внесення РКД доцільніше в зонах достатнього зволоження, де поширені ґрунти легкого механічного складу, наприклад, на Поліссі. У зонах Лісостепу і Степу весняне внесення ЖКП доцільно тільки в роки, коли фосфорні добрива не були внесені восени, а також за достатнього забезпечення ґрунту вологою або на зрошенні. Кращим способом внесення РКД в ґрунт є локальний.

До основних переваг РКД можна віднести наступне:

Переваги РКД

• в порівнянні з рідкими азотними добривами РКД не містять вільного аміаку, тому можуть транспортуватися і зберігатися в негерметичній тарі;
• можуть бути внесені на поверхню ґрунту без необхідності негайної заробки;
• в порівнянні з твердими добривами більш рівномірно розподіляються по поверхні поля;
• рівномірність складу: кожна крапля рідкого добрива має однаковий склад;
• роботи з РКД повністю механізовані, нижче вартість операцій зі зберігання, внесення в ґрунт і вантажно-розвантажувальних робіт, а також під час транспортування;
• втрати під час перевантаження і зберігання не перевищують 1%, тоді як для твердих добрив цей показник становить 10-15% і більше;
• як правило, менше ймовірність розкрадання;
• ри необхідності їх можна застосовувати з іншими препаратами (мікроелементами, регуляторами росту, пестицидами), при цьому додаткові препарати розподіляються у всьому добриві, що дозволяє їх внести найбільш рівномірно;
• РКД не отруйні і не вибухонебезпечні;
• присутні сьогодні на ринку сівалки, досить легко адаптуються під внесення рідких добрив при посіві;
• собівартість РКД нижче, ніж твердих добрив (в процесі їх виробництва виключаються енергоємні і витратні технологічні стадії гранулювання, сушіння, пиловловлювання і ін.).

Головною перевагою рідких добрив в порівнянні з твердими є можливість приготування специфічних сумішей, при цьому суміш виявляється гомогенною за складом. Рідкі добрива займають менше місця для зберігання і забезпечують більш рівномірне внесення поживних речовин. Вони добре підходять для поповнення специфічних поживних речовин протягом життєвого циклу сільськогосподарських культур.