Нітроамофос

Нітроамофос (нітрофосфат) – цінне добриво для всіх сільськогосподарських культур і ґрунтів за будь- яких способів внесення. Випускають добриво трьох марок: 23–23–0, 6–24–0, 25–20–0.

Роль елементів живлення для рослин

Азот – один з основних біогенних елементів, який входить до складу білкових речовин і багатьох інших природних життєво важливих для рослин органічних сполук: ліпоїдів, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, нуклеопротеїдів, багатьох ферментів.

Підвищення рівня азотного живлення збільшує засвоєння рослинами інших елементів: Р, К, Са, Mg, S, Cu, Fe, Μn і Ζn. Оптимальне азотне живлення рослин інтенсифікує синтез білкових речовин, пришвидшує ріст і затримує старіння рослинного організму, посилює і продовжує життєдіяльність листків. При цьому рослини швидше ростуть, утворюють міцні стебла і листки інтенсивно-зеленого кольору, поліпшується формування репродуктивних органів, підвищується продуктивність.

За обсягами використання фосфорні добрива посідають друге місце після азоту. Оптимальне фосфорне живлення рослин стимулює всі процеси, пов’язані із заплідненням квіток, зав’язуванням, формуванням і достиганням плодів.

Ознаки дефіциту елементів живлення у рослин

За недостатнього азотного живлення гальмуються ріст і розвиток рослин, внаслідок чого знижується їх продуктивність. Нестача азоту насамперед впливає на зміну забарвлення листків. Спочатку знебарвлюються нижні листки: колір змінюється від інтенсивно-зеленого до світло-зеленого, починаючи від верхівки до країв. Поступово листки жовкнуть, набувають оранжевого і червонуватого відтінків. Пожовтіння супроводжується відмиранням листків. Якщо рослини потерпають не від нестачі азоту, а від посухи, то жовкнуть і нижні, і верхні листки.

Внаслідок азотного голодування затримується ріст рослин, що спостерігається візуально. Стебла стають тонкими, витягнутими, слабко галузяться, розмір листків зменшується, формування репродуктивних органів погіршується. Найчастіше азотне голодування рослин відмічається на погано окультурених ґрунтах, у разі заорювання значної кількості нерозкладеного гною, соломи чи інших рослинних решток з низьким вмістом азоту. Це явище спостерігається і тоді, коли весна холодна, сира і в ґрунті повільно накопичується доступний для рослин азот, а також під час посухи після висихання верхніх шарів ґрунту та зниження життєдіяльності кореневих систем рослин. Ознаки азотного голодування легко розпізнати на молодих рослинах. Це дає змогу виправити становище їх підживленням.

Нестача фосфору виявляється в затриманні росту й розвитку рослин – утворюються дрібні листки, запізнюються цвітіння і достигання плодів. Нижні листки набувають тьм’яно-сірого або темно-зеленого відтінку. З часом вони скручуються й передчасно відмирають. Це пов’язано з тим, що листки ростуть за нестачі хлорофілу. Проте за надлишку азоту листки рослин також мають темно-зелене забарвлення внаслідок високого вмісту хлорофілу. Крім того, за нестачі фосфору внаслідок утворення антоціану нерідко виявляються червонуваті та фіолетові відтінки, насамперед на основних стеблах, у пазухах листків, на черешках. Чіткіші ознаки нестачі фосфору спостерігаються на старих і нижніх листках.

Часто аналіз показує достатній або навіть високий вміст фосфору в ґрунті, а рослини сигналізують про фосфорне голодування. Причин може бути декілька. Буває низький вміст органіки в грунті, що сприяє переходу доступного фосфору в важкозасвоювані рослинами сполуки. Іноді порушуються агротехнічні вимоги обробки грунту, що призводить до зниження кількості корисної мікрофлори і ефективності її роботи (наприклад, гальмується розкладання органічного матеріалу, з якого вивільняється доступний фосфор).

Неправильне внесення норм фосфорних і інших мінеральних добрив (порушення співвідношення N:P:K); інтенсивне землеробство з застосуванням тільки мінеральних добрив і великий винос фосфору з урожаєм без подальшого відновлення (внесення органіки, мінеральних добрив, використання інших методів) сприяє поганій засвоюваності фосфору рослинами.

З огляду на ці обставини, перш ніж вносити чергову дозу фосфорних добрив у вигляді підживлення (кореневого або позакореневого), потрібно з’ясувати справжню причину фосфорного голодування рослин. Для початку необхідно провести аналіз ґрунту, і якщо рівень фосфору в ґрунті достатній, необхідно переглянути методи обробки ґрунту і агротехніку вирощування рослин.

Склад та фізико-хімічні властивості

Нітроамофос (NH₄NO₃ + NH₄H₂PO₄) – продукт нейтралізації азотної і фосфорної кислот аміаком. До його складу входять нітрати та різного ступеня заміщення фосфати амонію. Як фосфатний компонент використовують моноамонійфосфат (NH₄H₂PO₄). Нітроаммофос випускають декількох марок з різним вмістом азоту (N 16-23%) і фосфору (P₂O₅ 14-27%). Переважна більшість фосфору (> 95 %) в цьому добриві знаходиться у водорозчинній формі. Добриво не поглинає вологу, не містить баласту. Загальний вміст поживних речовин може перевищувати 55%.

Способи внесення нітроамофосу на різних типах ґрунтів

Терміни і способи внесення комплексних добрив залежать від типу грунту, наявності поливу, вирощуваних культур і інших параметрів. Основна увага при виборі добрива приділяється типу ґрунту. Нітроамофос більш практично вносити на ґрунтах з високим вмістом калію. Зазвичай на чорноземах його вносять восени під перекопування або інший спосіб осінньої підготовки ґрунту. На більш легких ґрунтах (піщаних, супіщаних) вносять навесні перед посівом, посадкою. Використовують внесення добрива врозкид під багаторічні газонні трави і під час підживлення культур, що вимагають великої площі живлення.

Нітроамофос при використанні в підживлення зручний тим, що амонійна форма азоту, що міститься в добриві, збільшує термін дії підживлення, а нітратний азот використовується рослинами відразу ж.

Під час посіву, висадки розсади, підживлення доцільніше використовувати локальне внесення — в лунки, рядки, міжряддя, під кущі і т.д. При локальному розміщенні обмежується фіксація фосфору ґрунтом, і він більш інтенсивно використовується рослиною, що дуже важливо в початковий період розвитку культури.

Локальне внесення нітроамофоса більш ефективне при вирощуванні культур зі слаборозвиненою кореневою системою (цибуля) і коротким періодом вегетації (редис, салати, інші культури на зелень). При посіві насіннєвих культур з локальним внесенням насіння в рядки добриво необхідно заглибити на 2-3 см від висіяного насіння (не допускати безпосереднього контакту з насінням). Під час висадки розсади добриво змішують з ґрунтом, щоб не обпекти молоді корінці.

Якщо на дачній ділянці ґрунти дерново-підзолисті кислі або червоноземні, то краще вносити азотно-фосфорні добрива локально. Ці типи ґрунтів містять високу кількість розчинних форм заліза і алюмінію. Тому немає сенсу вносити добрива врозкид. Локальне внесення добрива є економічним (доза знижується).

Азотно-фосфорні добрива довгий час зберігають високу концентрацію розчинних форм фосфору (чи не поглинаються ґрунтом з переходом в важкорозчинні форми), що забезпечує рослинам достатнє фосфорне живлення для швидкого росту і розвитку.

Вплив нітроамофосу на різні типи ґрунтів

Нітроамофос при внесенні в ґрунт швидко розчиняється і дисоціює в основному на іони амонію, нітрат-іон і іон ортофосфорної кислоти H2PO4-.

Нітрат-іон

(NO₃-) поглинається рослинами і мікроорганізмами тільки протягом вегетаційного періоду біологічним шляхом. В осінньо — зимовий період він мігрує з водними потоками, що сходять з кореневмісного шару, що призводить до значних втрат азоту, особливо в зонах надмірного зволоження на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Однак протягом весняно — літнього періоду нітрат — іон є найдоступнішим джерелом азоту для рослин і може поглинатися ними в необмеженій кількості. Безконтрольне використання нітратів для підживлення може привести до надмірного росту і розвитку зеленої частини рослин, і одночасно негативно позначитися на харчових якостях продукції рослинництва.

Іони амонію

(NH₄ +) відрізняє набагато менша здатність до пересування в ґрунті. Вони швидко виявляються пов’язаними з ґрунтовим комплексом, переходячи в обмінно-поглинений стан. Перетворення відбуваються з іонами амонію досить складні. Але в кінцевому підсумку зводяться до трансформації азоту в нітратні форми шляхом нітрифікації і біологічного поглинання рослинами і мікроорганізмами. Паралельно проходять і процеси денітрифікації, в результаті яких ґрунт втрачає азот. Однак застосування нітроамофосу зводить втрати азоту до мінімуму за рахунок збалансованого складу добрива.

Іон ортофосфорної кислоти

(H₂PO₄-) в умовах росту рослин (слабокислої реакції середовища) є найбільш доступним фосфоромісткою мінеральною сполукою для біологічного поглинання рослиною. Залежно від умов середовища можуть утворитися і два інших іона ортофосфорної кислоти — HPO42- і PO43-. Перший з них в меншій мірі поглинається рослинами, а PO43- — практично не доступний.

Фосфоровмісні іони не поглинені рослинами біологічним шляхом поступово переходять в різні сполуки характерні для даного типу грунтів.

Застосування нітроамофосу є ефективним в різних ґрунтово-кліматичних умовах.

На дерново-підзолистих ґрунтах і чорноземах на посівах зернових, цукрових буряків, льону і картоплі за основного внесення нітроамофос за ефективністю наближений до сумішей односкладних добрив, а в багатьох випадках перевершує їх.

На звичайних, карбонатних і південних чорноземах ефективність нітроамофосу нижче, ніж на вологих ґрунтах.

На каштанових грунтах і сіроземах при зрошенні ефективність нітроаммофосу значно збільшується.

Норми внесення нітроамофосу під сільськогосподарські культури

Культури	Основне внесення восени	Підживлення протягом вегетаційного періоду
Овочеві	20-30 г/кв. м	5-15 г/пог. м в шар 6-8 см в міжряддя.
Томати розсадні і безрозсадні	20-25 г/кв. м	5-15 г / пог. м в шар 6-8 см в міжряддя в фази початку цвітіння і масового зав’язування плодів.
Коренеплоди	15-25 г/кв. м	5-15 г / пог. м в шар 6-8 см в міжряддя.
Картопля	20 г/кв. м (4  лунки)	1 чайну ложку під кущ.
Соняшник	15-20 г/кв. м	10-15 г/кв. м.
Кукурудза цукрова	25-30 г/кв. м	10-15 г / пог. м на початку зав’язування качанів.
Плодові	20-30 г / кв. м пристовбурного кола або 70-90 г по краю пристовбурного кола дорослого дерева	10-15 г / кв. м пристовбурного кола
Ягідні кущі (молоді)	15-30 г/кв. м	4-5 г/кв. м
Смородина, аґрус (плодоносні, дорослі)	40-60 г/куст	5-10 г / кущ на початку цвітіння
Малина, ожина	30-40 г/кв. м	5-10 г / кущ на початку цвітіння
Суниця	Після закінчення цвітіння 10-15 г / кв. м	Ранньою весною при початку формування нового листя 10-15 г / кв. м
Квіти, газонна трава	15-25 г/кв. м	5-10 г/кв. м

Після підживлення обов’язково необхідний полив і розпушування верхнього шару ґрунту.

Виробництво

Нітроамофос отримують шляхом нейтралізації аміаком суміші азотної і фосфорної кислот з подальшим гранулювання суміші, що утворюється речовин.

Запобіжні заходи

Нітроамофос не токсичний, не вибухонебезпечний, відноситься до 3-го класу небезпеки. Робота з нітроамофосом, а також зберігання і транспортування повинні проводитися відповідно до санітарних правил щодо зберігання, транспортування і застосування мінеральних добрив в сільському господарстві

З огляду на те, що агрохімікат відносять до вибухонебезпечних речовин, необхідно виключити його нагрівання. Для зберігання підходять холодні склади з цегли та бетону, температура повітря — до 30 градусів, вологість — до 50%. Добриво не зберігають з іншими речовинами, щоб уникнути реакції з несприятливими наслідками, включаючи запалення і вибух. Заборонено застосовувати в приміщенні, де зберігається NPK, нагрівальні електроприлади і розводити вогонь.

Траспортування та зберігання

Для транспортування використовується виключно наземний транспорт.

Термін зберігання складає півроку, далі добриво втрачає властивості, при цьому небезпека підвищується.

Фасування

В Україні нітроамофос можна придбати в мішках від 25 кг

Літературні джерела:

• Господаренко Г. М. Агрохімія / Г. М. Господаренко. – Київ: ТОВ «СІК ГРУП УКРАЇНА», 2015. – 376 с.
• Майдурова В. Нитроаммофос (нитрофосфат) — когда, как и для чего использовать? [Електронний ресурс] / Валентина Майдурова. – 2018.
• Нитроаммофос [Электронный ресурс]