Помідор — рекомендації щодо застосування рідких добрив Mixture-RKD

Інтенсивність засвоєння елементів живлення помідором залежить від темпу наростання маси сухої речовини. У розсадний період він засвоює близько 2 %елементів живлення, а в період цвітіння їх надходження не перевищує 10–15 % від загального засвоєння. Максимальне їх споживання припадає на період цвітіння – початок достигання плодів, коли використовується близько 84–87% елементів живлення.

У період наливання і масового достигання плодів засвоєння елементів живлення уповільнюється. Вони наливаються внаслідок переходу з вегетативних органів у плоди 60–65 % азоту, 70–75 – фосфору і 85 % калію від загальної кількості елементів, засвоєних рослинами. На відміну від інших овочевих культур помідор засвоює небагато елементів живлення. Темпи надходження елементів живлення залежать від віку рослин.

У розсадний період та на початку цвітіння вони насамперед потребують достатнього живлення фосфором і калієм, у період інтенсивного росту – азотом, а в період плодоношення – калієм на фоні високого забезпечення рослини азотом і фосфором. За умови достатньої кількості фосфору і калію в рослині азот підвищує врожайність помідора. Найбільша потреба в ньому в період інтенсивного росту плодів. Однак надмірне азотне живлення зумовлює інтенсивне наростання вегетативної маси та пасинків, що шкодить плодоношенню, а також значне нако-пичення в плодах нітратів.

Важливу роль у живленні помідора відіграє фосфор. Хоч його засвоюється значно менше, ніж азоту і калію, помідор активно реагує на нестачу фосфору в ґрунті. Фосфор інтенсифікує розвиток репродуктивних органів, підвищує врожай рослин, сприяє дружньому достиганню плодів, поліпшенню їх якості. Фосфор позитивно впливає на ріст і розвиток помідора на початку вегетації – від початку появи сходів до утворення 6-го листка. Саме у цей період рослини потрібно забезпечити достатньою кількістю фосфору в легкозасвоюваних формах.

За умови достатнього живлення рослин помідора калієм пришвидшується утворення й пересування вуглеводів, підвищується інтенсивність фотосинтезу, в плодах збільшується вміст сухої речовини. Критичним для споживання калію рослинами помідора є період від початку зав’язування до початку достигання плодів. Проте калійні добрива, внесені без азоту і фосфору або лише з фосфором, зазвичай малоефективні.

Помідор виносить багато кальцію – 2,7-3,5 кг СаО/т урожаю плодів, тому рослинам потрібне оптимальне живлення кальцієм упродовж усієї вегетації. Також помідор потребує магнію і сірки, за нестачі сірки стебла формуються тонкими, крихкими, здерев’янілими і жорсткими. 2 сім’ядольні листки 4-6 справжніх листки.

Спираючись на вищезазначені потреби культури пропонуємо наступну схему застосування добрив під помідор:

• Високоефективним є заробляння добрив (N10P20K10 або Р20) у ямки під час посадки розсади. Це пояснюється безпосереднім їх потраплянням у зону основної маси кореневої системи і швидким засвоєнням рослинами. Тому для цієї мети рекомендуємо використовувати рідке добриво MIXTURE-RKD NPК 5-20-5 (75 мл/сотка).
• Застосовуючи безрозсадний спосіб вирощування радимо у фазі сім’ядоль використовувати розчин MIXTURE-RKD 10-10-10 під час поливу. 30 МОРКВА, БУРЯК
• Фаза 4-6 справжніх листків. Провести підживлення розчином MIXTURERKD 4-16-16+1(2)S+Mg+Zn 5 мл/сотка та MIXTURE-RKD 12-9-5+Ме 5 мл/сотка. З поливною водою рекомендуємо використовувати MIXTURE-RKD NPК 5-20-5. z Фаза початку цвітіння. Провести підживлення MIXTURE-RKD 4-16-16+1(2) S+Mg+Zn 5 мл/сотка. З поливною водою варто застосовувати MIXTURE-RKD NPК 5-20-5.
• Фаза повного цвітіння. Застосовувати підживлення MIXTURE-RKD 4-16-16+1(2) S+Mg+Zn 5 мл/сотка. З поливною водою рекомендуємо використовувати MIXTURERKD NPК 3-18-18.
• Фаза формування плодів. Провести підживлення MIXTURE-RKD 4-16-16+1(2) S+Mg+Zn 5 мл/сотка. З поливною водою доцільно застосовувати MIXTURE-RKD NPК 3-18-18.
• Фаза дозрівання плодів. Провести підживлення MIXTURE-RKD 12-9-5+Ме 10 мл/сотка. З поливною водою рекомендуємо використовувати MIXTURE-RKD NPК 3-18-18. Під час фертигації норма всіх добрив у розчині не повинна перевищувати 1-1,2 кг на 1000 л води.