28.12.2020

Попередники

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у грунті залишається більше води і поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу – де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні соняшнику не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса.

Система удобрення соняшнику

Соняшник дуже вибагливий до поживного режиму грунтів порівняно з іншими польовими культурами. Особливо багато він вбирає з грунту калію. Для формування 1 т продукції соняшник виносить з грунту 40-55 кг азоту, 15-25 кг фосфору, 100-150 кг калію, 5 кг сірки та 6,6 кг магнію. Проте незважаючи на високий винос калію з ґрунту, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив. Також з урожаєм соняшник виносить з грунту мікроелементи у кількості 23г бору, 42 г цинку, 12 г марганцю та 7 г міді на 1 т продукції.

Найліпше соняшник росте на чорноземних ґрунтах з pH 6,0-7,0. У процесі вегетації він засвоює елементи живлення нерівномірно. У живленні соняшнику умовно виділяють три періоди: перший – від появи сходів до формування кошика, коли рослини помірно засвоюють азот і калій та посилено – фосфор; другий – від початку формування кошика до початку цвітіння, коли рослини посилено засвоюють усі елементи живлення; третій – від початку цвітіння до початку наливання сім’янок і достигання, коли рослини знову помірно засвоюють азот і фосфор та посилено – калій (рис. 1).

Рис. 1 Споживання елементів живлення соняшником у різні фази розвитку.

Незважаючи на дуже високий винос калію з ґрунту з урожаєм соняшнику, внесення калійних добрив менш ефективне, ніж азотних і фосфорних. Це пояснюється тим. що в регіонах вирощування соняшнику ґрунти містять багато калію і коренева система рослин добре його засвоює.

Основні елементи живлення по-різному впливають на ріст, розвиток і продуктивність соняшнику. Азот у поєднанні з іншими елементами живлення посилює ріст рослин, сприяє формуванню крупніших рослин і кошиків. За нестачі азоту врожай знижується через зменшення кількості сім’янок у кошику. Фосфор сприяє розвитку кореневої системи соняшнику, закладанню репродуктивних органів із більшою кількістю квіток у кошику. За оптимального фосфорного живлення пришвидшується розвиток рослин, економніше витрачається волога, більше накопичується олії в насінні. За своєю дією азотні та фосфорні добрива доповнюють одне одного. Велике значення в живленні соняшнику має також калій, який поліпшує процес фотосинтезу і вуглеводний обмін у рослинах. Незважаючи на високу потребу в ньому, він середньо діє на рівень урожаю.

Фото 1. Прояв нестачі азоту у соняшника

Фото 2. Прояв нестачі калію у соняшника

Магній бере участь в обміні азоту, фосфору та синтезі білків. За його нестачі, починаючи з верхівок і країв і далі між жилками листки жовкнуть. Старі листки уражаються першими, в’януть. Нестача магнію в живленні соняшнику виявляється на піщаних і кислих ґрунтах, а також за високого вмісту калію в ґрунті та за низьких температур.

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо під час посухи і на карбонатних ґрунтах. Бор поліпшує стан рослин, забезпечує проростання пилку і запліднення квіток, збільшує кількість сім’янок у кошику, підвищує врожай та його якість. За нестачі цього елемента молоді листки сильно деформуються через відмирання тканин біля їх основи, рослини відстають у рості, головки деформовані, сім’янки нерівномірні. У разі сильної нестачі бору в частини рослин суцвіття не утворюються взагалі, точки росту відмирають. Нестача бору в живленні соняшнику виявляється на піщаних ґрунтах, за високого вмісту азоту або кальцію, низьких температур та під час посухи.

Фото 3 і 4. Прояв нестачі бору на рослинах соняшника

Строки внесення та норми добрив

Система удобрення соняшнику складається з трьох прийомів: основного, рядкового і підживлення. Рекомендовані орієнтовні норми макродобрив в діючій речовині залежно від типу грунтів (табл.1) становлять на чорнозему типовому — N 60-90 P 50-60 K 50-60 кг/га, темно-сірих і сірих лісових — N 60-90 P 60-70 K 60-70 кг/га, на чорнозему звичайному та південному — N 50-60 P50-60 K 40-50. Точну кількість добрив встановлюють з урахуванням забезпеченості грунту рухомими сполуками поживних речовин за результатами діагностики або агрохімічної паспортизації, на основі даних виносу елементів живлення врожаєм і коефіцієнтів їх використання з ґрунту і добрив.  Для соняшнику важливим є рівномірний розподіл добрив по площі.

Основне внесення

Фосфорні і калійні добрива вносять під зяблевий обробіток ґрунту, азотні – під передпосівну культивацію. Ефективним є також внесення повного мінерального добрива навесні локально на глибину 12–14 см. Під основний обробіток рекомендовано використовувати такі варіанти удобрення:

НАФК 16:16:16 (300-350 кг/га)

КАС (100-150 л/га) + ДАФК 9:25:25; 10:26:26 (160-200 кг/га).

Naв (200-250 л/га) + ДАФК 9:25:25; 10:26:26

КАС (150-180 л/га);

Naв (200-250 л/га) + MIXTURE-РКД 3:18:18 (250-300 л/га); 4:12:12 (300-350 л/га); 0:15:19+S (200-220 л/га); 3:18:18 (200-250 л/га).

MIXTURE-РКД 10:10:10+3S (400-450 л/га).

Добрива вносять поверхнево з заробкою в грунт (Naв із заробкою на Н=14-18 см.)

Рядкове внесення

Високі результати забезпечує рядкове внесення добрив під час сівби, зокрема на ґрунтах із низьким вмістом рухомих сполук елементів живлення. Доза рядкового удобрення становить Р15-30. Це підвищує врожайність насіння соняшнику на 0,2-0,3 т/га. Рекомендовано використовувати наступні варіанти удобрення:

НАФК 16:16:16 (60-80 кг/га) локально.

MIXTURE-РКД 10:10:10 (30-40 л/га);

MIXTURE-РКД  8:24:0, 9:29:0; 5:20:5 (20-40 л/га)

Підживлення

Підживлення в районах, добре забезпечених вологою, і в роки з достатньою кількістю опадів на полях, де не вносили добрив в основне удобрення, зокрема в рядки, доцільно проводити підживлення азотом (30 кг/га), іноді за доброго вологозабезпечення з додаванням фосфору і калію (20–30 кг/га) у фазу 2–3 пар листків. Листкові підживлення азотними добривами застосовують рідко, лише в разі уповільненого росту рослин (холодний період), а фосфорні – ефективні тільки на початку вегетаційного періоду, вони поліпшують розвиток кореневої системи.

Соняшник часто висівають на одному полі через кожні 3–4 роки, що призводить до появи симптомів дефіциту мікроелементів і зниження продуктивності. Критичними щодо цього є фаза 2–3 пар листків та фаза бутонізації (8–10 листків). Нестача вже в перший період бору, цинку, марганцю призводить до недобору врожаю. Важливими мікроелементами для соняшнику є цинк, а також молібден, мідь, залізо. Потребу рослин в мікроелементах добре забезпечують позакореневі підживлення.

Позакореневі підживлення проводять у фази 3–4 та 5–6 пар листків, коли відбувається інтенсивний ріст рослин і закладаються кошики. Найліпше застосовувати мікродобрива у вигляді хелатів і поєднувати їх внесення з обробкою посівів пестицидами, регуляторами росту, попередньо провівши тест на сумісність. Цей захід гарантовано забезпечує рослини мікроелементами в найдоступніших формах і саме в критичний період розвитку, що стимулює коренеутворення і закладання кошика, а отже, й підвищення продуктивності рослин.

При підживленні рекомендовано застосовувати наступні варіанти підживлень:

NH4NO3 (100-150 кг/га) коренево.

КАС+S+ME (100-150 л/га) прикоренево

MIXTURE-РКД 10:10:10 (150-200 л/га) прикоренево

КАС (80-100 л/га) + РКД 0:18:18;  0:21:22 (8-20 л/га) + МЕ (Zn,Mg,S,B,Mn)

КАС, CO(NH2)2 + ME (5 % розчин) позакоренево

Розрахунок норм добрив в діючій речовині на основі забезпеченості рослин елементами живлення.

Норми добрив коригують на основі агрохімічних картограм ґрунту, в яких зазначено забезпеченість рослин елементами живлення на кожному полі (або його частині). Вона може бути дуже низькою, низькою, середньою, підвищеною, високою і дуже високою. Для уточнення рекомендованих норм добрив їх множать на відповідний поправковий коефіцієнт (див. табл. 2 ), який розраховано для ґрунтів із середніми показниками потенційної родючості.

При цьому норму азотних добрив коригують із використанням картограм забезпеченості рослин фосфором, оскільки він найчастіше знаходиться в мінімумі, а норми фосфорних і калійних коригують відповідно до даних картограм забезпеченості рослин фосфором і калієм на певному типі ґрунту.